Матеріали

6 - КЛАС

НАТЮРМОРТ У РІЗНИХ ВИДАХ МИСТЕЦТВА

Живописний натюрморт є, звичайно, найпопулярнішим. Адже саме він дає змогу не лише передати форму предметів та особливості їхнього освітлення, а й відтворити їх майже такими, якими вони є насправді. Фрукти, скляний чи навіть срібний посуд, гаптовані тканини – усе це натюрмортисти минулого вміли відтворювати з надзвичайною майстерністю.

Чимало чудових натюрмортів створюють і сучасні живописці.

Проте цей жанр існує не лише в живописі. Графічні натюрморти, виконані аквареллю чи гуашшю, можуть бути не менш яскравими.Проте такі графічні техніки, як лінорит чи офорт вимагають від натюрмортиста особливої майстерності – адже в його творі не буде кольору або колір цей буде досить умовним. Тому інші художні засоби – лінія, пляма, освітлення, а також вдала композиція – стають особливо важливими. Вдалі графічні натюрморти є іноді навіть виразнішими за живописні, адже задум художника відчувається в них краще.

С. Железняк. Кавун і айстри. Живопис: полотно, олія

Фернандо Ботеро. Натюрморт з кавуном. Скульптура:бронза

Джакомо Манцу. Стілець із фруктами. Скульптура: бронза

Скульптурні натюрморти створюють дуже рідко, зазвичай як експеримент. Щоправда, цей жанр є досить популярним у декоративній скульптурі. Мабуть, ви бачили в старовинних парках мармурові вази, іноді навіть з квітами і фруктами (звичайно ж, мармуровими). Рельєф, який зображує книжки, може прикрасити бібліотеку, а скульптурне зображення різних наукових приладів – пам’ятник відомому вченому.

Н. Пухінда. Осінній натюрморт.Графіка: акварель, гуаш

І. Кир. Натюрморт зі скляним посудом. Графіка: пастель

 

О. Давидова. Натюрморт. Графіка: ліногравюра

У декоративно-ужитковому мистецтві дуже популярними є зображення квітів. їх можна вважати натюрмортами. Славетна українська художниця Катерина Білокур створювала і справжні натюрморти, з овочами, фруктами, глеками і караваєм хліба.Звичайно, жанр натюрморту існує і в художній фотографії. Нині він є надзвичайно популярним і розповсюдженим, адже рекламні фотографії посуду чи, наприклад, фотографії страв у кулінарних книгах є саме натюрмортами! До цього жанру звертаються і справжні майстри. Нерідко вони навіть відмовляються від кольору, створюючи чорно-білі знімки і саме так розкриваючи красу й загадковість звичайних речей.

Натюрморт-інсталяція з різних предметів театрального вжитку

Учнівські роботи:

1. Натюрморт виконано тушшю, пензлем і гелевою ручкою.

2. Натюрморт виконано пастеллю на тонованому папері.

3. Натюрморт виконано аквареллю.

1. Чому живописний натюрморт є найпопулярнішим?

2. У яких ще видах мистецтва існує жанр натюрморту?

Створіть натюрморт в обраному виді мистецтва: можна створити живописне зображення, графічний твір або навіть скульптуру чи скульптурний рельєф.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.

План роботи:

– На аркуші паперу скомпонуйте (знайдіть відповідне місце) зображення.

– Порівняйте пропорції різних частин зображення кожної окремо: довжину до висоти та ширини.

– Виправте помилки в побудові.

– Підготуйте малюнок до подальшої роботи: зітріть усі допоміжні лінії, які ви використовували для побудови, зайві лінії.

– На палітрі поруч підберіть колір, який відповідає кольору, наприклад, тла. Почати роботу фарбами краще з тих кольорів, які вам зрозуміліші.

– Порівняйте і спробуйте відтворити різницю відтінків різних частин натюрморту.

МАЙСТЕР-КЛАС

ЕТАПИ РОБОТИ НАД НАТЮРМОРТОМ

Для роботи з фарбами треба підготувати папір. Можна скористатися альбомом з цупкими аркушами паперу. Щоб папір не деформувався від води під час роботи, аркуш краще наклеїти по периметру (якщо є така можливість) на дошечку-планшет або використати спеціальну склейку з акварельного паперу, яку можна придбати в магазині.

1. На аркуш спробуйте нанести лінійне зображення натюрморту чи іншої натури. Це робиться з урахуванням вимог композиції (їх було розглянуто під час опису етапів роботи над рисунком). Рисунок під живописну роботу має бути лінійним, без штрихування і зайвих ліній, чистим, легким.

2. Перед тим як почати працювати фарбами, корисно буде зробити швидкий етюд – враження від постановки (натури). Цей етюд потрібен тому, що в процесі роботи очі поступово стомлюються і перестають сприймати колір із початковою свіжістю. А перше найемоційніше враження від колірних співвідношень зберігатиметься в етюді.

3. Починайте писати фарбами по всій площині аркуша, широко, без зайвої деталізації, залишаючи недоторканими тільки місця полисків. Під час першого прописування не зловживайте “складними” кольорами, бо в подальшій роботі може виникнути відчуття “забрудненості” кольору.

4. Подальша робота полягає в безперервному порівнянні тональних і колірних співвідношень. Вам потрібно позначити, яка частина роботи має найтепліше забарвлення, яка – найхолодніше, де в натурі найтемніше місце, а де – найсвітліше. Ці місця будуть орієнтирами у вашій подальшій роботі.

5. Поступово просуваючись до завершення майбутнього натюрморту, ви можете помітити якусь помилку в кольорі. Тоді на палітрі знайдіть такий відтінок, який можна додати до зображення, щоб воно стало подібнішим до натури. Наприклад, помітивши, що тло в роботі холодніше, ніж у натурі, достатньо перекрити його тонким шаром фарби теплого кольору. Доповнивши один одного, верхній і нижній шари фарби дадуть потрібний відтінок. Таке прозоре перекриття одного кольору іншим називається “лесуванням”.

Пишучи тіні, треба стежити, щоб вони не вийшли брудними, чорними. Кожна тінь має свій колір. Відпрацьовувати деталі фарбами буде набагато важче, ніж олівцем. Для цього треба мати пензлик з тоненьким кінчиком. Як і в рисунку, робота виконується від загального до конкретного, до дрібниць, а потім у зворотному напрямку – до узагальнень. Наприкінці уважно все порівняйте і визначте найсвітліші місця, “пригасивши” те, що заважає, поглибте найтемніші плями, якщо вони недостатньо темні, порівняйте колірні співвідношення.

Малюнок олівцем

Перше прописування

Проробка тональних колірних співвідношень у натюрморті

Закінчена робота.

ЯК МАЛЮВАТИ ПИСАНКИ ВОСКОМ

Крапанки – від українського слова "крапає", тобто покривати краплями.
Спочатку яйце фарбують одним кольором. Потім, коли воно висохне й остигне, на нього наносять краплі гарячого воску. Як тільки віск охолоне, яйце кладуть в розчин іншого кольору. Після висихання фарби яйце опускають в гарячу воду. Віск тане, і виходить дуже гарне яйце. Віск можна акуратно зіскоблити.

Дряпанки – від слова "дряпати", шкребти. Для дряпанок краще брати яйця коричневого відтінку. Шкаралупа таких яєць міцніша, ніж у білих.

Спочатку яйця варять, потім фарбують в який-небудь колір, потім сушать. Візерунок наносять на шкаралупу гострим предметом – ножем, шилом, ножицями, товстою голкою. Але перш, ніж видряпати візерунок, його необхідно нанести на яйце олівцем. Під час роботи яйце тримають в лівій руці, а гострий предмет – у правій. Ажурний малюнок на дряпанках добре виглядає на коричневій чи іншій темній фарбі.

ЯК РОЗМАЛЮВАТИ ПИСАНКИ СВОЇМИ РУКАМИ

Писанки – це майстерно розписані пасхальні яйця. Українські писанки – справжні витвори народної творчості.

Для малюнка писанки використовують елементи рослинного і тваринного світу, геометричні фігури. У кожній області України є свій характерний орнамент і колір. У Прикарпатті яйця фарбували в жовтий, червоний і чорний кольори, на Чернігівщині – в червоний, чорний і білий, на Полтавщині – в жовтий, світло-зелений, білий.

Писанку не малювали чи розписували, а писали на сирому курячому яйці. Будь-яка лінія на писанці – дуга. Дуги утворюють круги й овали, перехрещуючись, ділять поверхню яйця на поля, ім'я яким – хрестинна сорочка писанки.

Фарбувати писанки належало з першим ударом дзвону. Спершу яйце занурюють в жовту фарбу – "яблуньку", і тримали в ній протягом трьох "Отченаш". Кожен колір візерунка захищався воском. До кінця роботи яйця перетворювалися в чорні похмурі колобки. Їх опускали в гарячу воду або підносили до вогню. Віск плавився, і народжувалася писанка, як народжується сонечко з чорноти ночі.

Щоб писанка сяяла, її змащували жиром. Клали віночком навколо паски – для Бога, на блюдо із зерном – для людей, а крашанки на пророслому вівсі – для батьків. І три свічки горіли на честь Отця і Сина і Духа Святого.

                                     Петриківський розпис

                     Петриківський розпис — унікальний вид розпису на деревині чи папері, походить із козацького села Петриківка (Дніпропетровська обл.). (Запис до словничків.)

Для настінного малювання у Петриківці до кінця XIX століття використовували крейду, сажу, кольорові глини, саморобні рослинні фарби, хоч уже з'явились у вжитку дешеві анілінові барвники. Фарби розводили яєчним жовтком, молоком, природним вишневим клеєм. Малюнок наносили за допомогою пензлика з болотного оситняга, а деякі деталі, дрібні елементи композиції вимальовували саморобними тоненькими пензликами з котячої шерсті, а грона калини — кінчиком пальця.Характерним для творчості петриківських народних митців було використання у декоративному оздобленні рослинно-квіткового орнаменту, що відзначався легкістю та виразністю.

На початку XIX століття на основі настінного розпису виник декоративний розпис, який виконували на посуді: вазах, тарілках, глечиках.

З початку XX століття Петриківка стала центром виготовлення «мальо-вок» — малюнків на тонкому папері дешевими аніліновими фарбами — «ма-нійками». «Мальовки» користувалися попитом і швидко поширилися далеко за межі села. Декоративний розпис народних майстрів здобув загальну назву «петриківського» (від назви села). Зберігаючи традиційні мотиви настінних розписів, петриківський розпис досі вирізняється багатим діапазоном зображень садових (жоржини, айстри, тюльпани, троянди) та польових (ромашки, волошки) квітів, залученням до візерунків мотиву ягід (калини, полуниці, винограду) та листя (папороті), а також бутонів. Крім того, для петриківських орнаментів і розписів характерні риси натуралізму.

Починаючи з 1950-х років у Петриківці відбулися певні зміни в настінних розписах: інтер'єри почали прикрашати довгими орнаментованими паперовими стрічками, мальованими петриківськими майстринями.

Ці орнаменти складаються з паперових рослинних мотивів, що повторюються у ритмічному чергуванні. Розписуючи той чи інший, навіть значний за розмірами, громадський інтер'єр, петриківські майстри переносили, по суті, свій хатній зразок у нові для них приміщення, змінюючи лише масштаби відповідно до розмірів.

Ось і ви сьогодні перетворитеся на майстрів петриківського розпису.

Спочатку опануйте декілька основних мазків, із яких складається зображення.

 Інструктаж

 Щоби створити візерунок у техніці петриківського розпису, необхідно опанувати чотири типи мазків, традиційно названих «гребінець», «зернятко», «горішок», «перехідний мазок».

«Гребінець» — мазок, який починається з потовщення, зробленого натисканням пензля, та завершується тонким вусиком, що виконують дотиком кінчика пензля. Прокладені разом, декілька таких мазків нагадують гребінець.

«Зернятко» — мазок, який наносять починаючи з легкого дотику до сильного натискання пензлем. Коли мазки «зернятко» покладені по обидва боки стебла, кінчиком назовні, зображення нагадує колосся — звідси й назва.

«Горішок» — складається з двох гребінцевих мазків, зігнутих півмісяцями та поставлених один навпроти одного, нагадують форму підкови. Заповнивши вільне місце між півмісяцями мазками «зернятко», отримаємо форму, схожу на лісовий горіх.

«Перехідний мазок» — накладається одним пензлем, але двома фарбами. Сухий пензель занурюють в одну фарбу (наприклад, зелену), а потім — в іншу (наприклад, жовту). На папері залишається слід від жовтої фарби, яка плавно переходить у зелений колір.

 САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ. Створення зображення декоративної квітки (кетяга калини)